Воля

Як птах який вил та з золото кл тки
Обвязаний шнурком за маленьк н жки
Який не пуска мене на волю
Паскудить мою й без того ф гову долю
Хочу вирватись – це неможливо
Дякую батьки – для мене ви важлив
Та нав що контролювати кожен м й крок
Передбачите мо майбутьн чисто як пророк
Боляче, коляче, р же в душ
В д любов надм рно вс т плач
Подаруй мен волю – це все що треба
Мен для життя, ще й в коханн потреба

Парадокс

Два м сяц на неб вже сходились
ясно в дбивались у трав
А ми стояли разом дивились
Як н житься холодний сн г в земл
Твоя залежн сть була в н котин
Моя ж парадоксальна – в св т мр й
Де якось зовс м випадково ув сн
Почула теплий дотик тво руки
Подих у губи з смаком ментолу
Бажання перебороти свою втому
Для чого, я незнаю й не питаю
Не те щоб не ц каво…та всер вно
ось червон крапл на п длоз
В д цього дешевенькогго вина
Ми з втоми впали в мене на пороз
Й забули св т, за що жили
Такий от парадокс у нас з тобою
Але коханий ти завжди з мною
Чи на краю земл , чи нерв в зриву
А може у раю, незнати нам це милий…

Брехня

Не в р н кому
Не в р н чому
Забудь про правду
Забула хто ми
Ми люди св ту
Брехн та гн ту
Перевелися
Вс д ти-кв ти
Лишились люди
Брехня повсюди
Майбутнього св тла
Уже не буде
Життя зм нилось
Добра не лишилось
Ти бачиш щастя?
Тоб наснилось
Нема кохання
Затихли признання
не допоможе
Тво покаяння
Св т занепав
Кожен програв
У ц й в йн
Проти брехн

Анорексія

життя, насичене п ском,
телев зор посеред к мнати…
любов, повернена чолом…
не можна б гати, не можна спати…..
деш на кухню-, бит тар лки.
Симфон я води з крану.
а на стол обшукан листи….
т ло молоде посеред ванни….
вона померла в д анорекс .
зелений чай ацв в в надбит й чашц .
в квартир – холод без над .
душа застрягла в пастц .
загублена с м-карта п д диваном,
стар малюнки й фото з дитинства.
а на ст н – св тлий плакат н рвани.
та н , не групи, а такого м сця….
(п д м сцем тим була Земля…
така барвиста, весняна й кв тчаста….
та не якась там мутненька вода…
а теч я, що з джерела.Прекрасно)
п д стелею застигли звуки…
на мон тор червон ють знаки…
вона пройшла через велик муки….
пора вже цю квартиру покидати….
камнем в в кно, на дерево, додолу.
вона не зна , що дал робити…
пройшла три метри в дчула в тому….
та зна, що в тер ма п дхопити….

Енергія

Енерг я двох погляд в кохання
спиня б ль ,спиня зл в три.
Лиш чу ться закоханих з тхання –
розстеляються по небу кольори.
Шепочуть мр тихо про ц лунок,
вже хмарини в парочку з йшлись.
Любов не марно все збира в ср бний клунок,
любов хочеться, щоб сни от збулись.
Любов хочеться метелик в ласкати
чути як посп вують птахи.
Любов хочеться в д щастя лиш кричати
закривати оч на вс заздр сн жахи.
Та лиш спиняти час й не п д силу,
вона лиш може все в елег ю сплести.
Любов не раз ц лу мить красиву
й енерг ю п дштовху плисти.
Енерг я ж двох погляд в кохання.
буду пом ж р ками мости.
На тих мостах лунають душ з знання….
На тих мостах зустр лися ми.

Я обіцяю

Я об цяю дихати для тебе
Я об цяю стати тво м небом
Я стру минуле, аби лиш т льки ти пов рив,
Що ненадарма серце ти мен сво дов рив.
Я в ддаю тоб себе
Нема тебе й мене, МИ – дине ц ле
Незаплямоване чисте, наче небо сн жно-б ле
Я в ддаю тоб сво життя
я тону в тоб , мо солодке забуття
Я буду в рною тоб
(Це все брехня)
Я попрощаюсь з тими, з ким учора було добре
Подякую подарую посм шок безкра море
Я розкажу ус м: МО ЖИТТЯ – ЦЕ ТИ!
Не хочу б льш при мних вт х без почутт в!
Я вб”ю недол ки в соб
Я принципами поступлюся
без непотребу об йдуся
Я подарую весь св й час всю себе тоб
залишусь з тобою. Раз назавжди

Реальні сни

Ти невловимий, наче в тер.
(Сьогодн бачила тебе у сн .)
По полю б гала несамовито,
А ти вт кав, й чавив ромашки вс .
Я по сл дах тво х на трупи кв т в наступала в дчайдушно,
Тонким струмком життя з них вит кало.
Без тебе жити мен так сутужно.
(На голов соб волосся рвала.)
Прокинулася лиса й боса, ноги у кров .
Ти б ля мене, так брикався, що розбила тоб носа.
Як реальн сни у мене в голов +
Пробач, коханий, мене нколи заносить.

Слова поета

Слова поета, в думкАх течуть р ками,
Часом блукають м ж вузькими берегами,
То рвуться п снею в музичн й панорам ,
См ються голосно, ридають вечорами,
Так хочуть вирватись з пекла спод вань,
Злет ти пташкою без жодних сл в прощань.
Мина н ч , пап р в руц трима ,
Душа болить, поет музи чека ,
Вона ж сховалась, час сумно промина ,
Перо тремтить, з рук не випуска ,
Нарешт св тло думку ос нило
написав слова -“початок”, внизу- “к нець”
-Сюжет пиш ть сам , в мене пропав терпець.

Мелодія

Як жар жевр ло сонце в небосхил ,
Останн й пром нь в мор погасав,
Об бер г тихо в дбивались хвил
землю н жно веч р об ймав.
Прощальний усм х сонце посилало,
Ще раз пурпуром море зацв ло,
Н би задумавшись, та много чекало,
Аж врешт в тром п сню принесло.
Спочатку голосно, а пот м все тих ше,
Акорди танули у просторах морських,
Здавалось море ожило дише
з кожним в ддихом все менше чути х.
Мелод я отак ледь-ледь брен ла,
Я все ж п знала звуки веснян ,
Забута п сня в грудях затремп ла,
Болючий спогад принесла мен .
Десь зникнув чар замр яно ноч ,
Тво слова це дим, що промине,
Бо в тво х с рих п знала кар оч ,
Що скоро так забули про мене.
Лишень товаришка, що в рна аж до гробу,
В чна самотн сть- це м’я,
Ще блищче тиснулась, с яла жалобу
Й ми знов лишились- я самота.