Володимир Оболонець. Експресiя (сборник стихотворений)

Последний романтик

Голосуй (7 Голосов)

Памяти моего кумира Юрия Кукина

В летнем парке гитарный звучал перебор,

На серебряных струнах «Атлантик»,

И идёт молодёжь к той беседке с тех пор,

Где пел песни последний романтик…

Красотою земли на весь век опоён

Кучерявый шатен и гитара…

Им на узкой тропинке не тесно вдвоём,

С песней бродит счастливая пара…

Ими север пройдён, запад, юг и восток,

Все пути и сердца покорили…

Оставляя себе только алый цветок,

Своих песен букеты дарили…

Им не ведом был страх, ни терпенья порог,

Покорять, оставаясь простыми…

На земле и в горах ещё много дорог

Безызвестных, но пройденных ими…

Шар земной в тридцать лет обогнув в аккурат,

К сорока, что имел – подытожил…

Читайте журнал «Новая Литература»

В пятьдесят, кроме ран, не имея наград –

Благодарен судьбе в том, что дожил…

И смущался туман, принимая дары,

Смысл романтики, собственно, в этом…

Юра шёл за туманом в другие миры

Посмотреть и вернуться с рассветом…

В летнем парке гитарный звучал перебор,

На серебряных струнах «Атлантик»…

И идёт молодёжь к той беседке с тех пор,

Где пел песни последний романтик…

               Владимир Кукин,  28.01.12

Рубрика: Без рубрики | Метки: Владимир Кукин, романтик, туман, Юрий Кукин | Добавить комментарий |Изменить

Ода коханiй

Голосуй (5 Голосов)

Білявка моя, золотаве намисто,

Пробач, не святе, моє грішне чоло!

Чорняву стару цілував не навмисно,

А тільки за те, що тебе не було…

Не витримав! – Каюсь! Бридка насолода!

Спустошив обох, і себе, і її…

Тобі присягаюсь, тобі моя Ода,

У скруті – ти Бог, та бажання мої…

Нам добре усюди, у лузі, й у гаю,

У ліжко лягти, та не тисне й гамак…

Хай дивляться люди, як разом лягаю,

Аби зберегти твого дихання смак…

Губами торкаюсь гарячої плоті,

Кохання сердець, як сплетіння вінця…

Буває, зізнаюсь, таке й на роботі,

Коли вже терпець добігає кінця

Хапаю за тіло, тремтять мої руки

Рідненька, я хочу, я змучився, пташка…

Пробач мені мила, зніми мої муки –

Біленька, із чорною кавою, чашка.

Рубрика: Без рубрики | Метки: кохання, терпець | Добавить комментарий | Изменить

Исповедь пьяницы

Голосуй (5 Голосов)

Сказал жене, что подойду на час к соседу я,

Тут накопилось две бутылочки бесед…

Теперь мозги сушу и сам с собой беседую –

О чём с моей женой беседовал сосед?!

Жена апостолом ругает, когда пьяный я,

На опохмелку даже не даёт деньжат…

Так у кого ж просить мне, люди, покаяния,

Как под столом плашмя апостолы лежат…

Как усмирить эти семейные раздоры,

Забрать шнурки, ремень, резинку от трусов…

Да подвязать, чтоб не засохли, помидоры,

И смазать там, где заскрипел уже засов…

Читал, конечно же, Святые книги я,

Да, о таком в своём куплете не икну…

Там очень праведной считается религия,

В которой вовсе нету места стакану…

С такой сухой политикой угасну, как свеча,

Коль рассуждаю, как апостол, о таком…

Ведь моя нынешняя трезвая моча

Ещё вчера была отменным коньяком.

04.01.12

Рубрика: Без рубрики | Метки: апостолы, коньяк | Добавить комментарий | Изменить

Заживо

Голосуй (5 Голосов)

Надгробье-крест-венок…

Там все однажды будем,

Твой друг поэт слезой

Могилу окропит…

Он также одинок,

Но по дороге к людям,

Бездушности грозой

Убит, забыт… знобит…

 

Душою чист – не лги,

Не согрешил – не кайся,

Твори, храни, что есть,

Пока душа поёт…

Но к культу из фольги

Душой не прикасайся,

Ты – Человек, а честь –

Бессмертие твоё.

 

Надгробье-крест-венок…

Там все однажды будем,

Придёт твоя пора –

И ветер не скорбит…

Когда забыть ты смог

Всё то, что свято людям,

За прошлое вчера –

Сегодня ты забыт.

Рубрика: Без рубрики | Метки: культ, поэт | Добавить комментарий | Изменить

Друговi

Голосуй (5 Голосов)

Мізерний харч його, що й пуп не трісне,

Та гордий пес не кланявсь й батогу…

З усіх кілець сталевих в ланцюгу

Вціліло те, що й досі шию тисне…

А знали б ви, як волю любить пес,

Яке то щастя степом з вітром бігать,

Як відчуває волю кожен кіготь,

У втомі вибігаючи на плес…

Без остраху він кидається в вир,

Рятуючи, віддасть життя собаче…

Палають очі й серце також плаче,

Лише кільце нагадує, що – звір…

За те, що він лягав у чорнобривці,

Вже пробачали сірому добродії…

Його сміливість поважали й злодії,

Його рішучості страхалися й убивці…

Скривавлений чекав він свій кінець

Серед троянд – він так любив ці ружі…

А поряд йшли, проходили байдужі,

Неначе люди, тільки без сердець…

Народе мій, оглянься вже довкола!

Подібна доля й у поета-одинаки…

Втрачаючи вже й людськості ознаки,

Ми біжимо по замкненому колу…

Чи буде у житті ще спроба друга?

Чи дійде до свідомих притча ця?

Позбавившись собачого кільця –

Ми не навчились цінувати друга!

14.04.11

Рубрика: Без рубрики | Метки: друг, пес, харч | Добавить комментарий | Изменить

Туга

Голосуй (5 Голосов)

Кого доля оминула, кого привітала,

А від кого відвернулась по лихій порі:

Так у місті між дворами берізка зростала,

Разом з нами рахувала нічки до зорі…

Шанувалась, вихвалялась, плекаючи вроду,

Із красунь годі й шукати кращого взірця,

Була прихистом у спеку, зливу, непогоду,

Кращим місцем поцілунків молодим серцям…

Крона чепурна, охайна, майже вже по дах,

Довгі коси у сережках опускала вниз,

Заглядала у оселі трепетно, як птах,

Листячко сором’язливо вклавши на карниз…

Про негоду сповіщала шурхотом по склу,

Прокладала поміж душі рівненькі стежки,

Так раділа разом з нами сонцю та теплу,

Що пісні нові складали гомінкі пташки…

Не чекала ні берізка, ні старий каштан

Завірюху-завіруху у міські двори:

Та їй коси покрутила, надломила стан,

Похились у скорботі й сиві явори…

Моя туга по березі – думка до жінок:

Стережіться, бо прикмети зовсім не нові,

Завірюха теж складає коси у вінок –

Більш важливо, що плететься в хижій голові!

01.01.10

Рубрика: Без рубрики | Метки: доля, каштан | Добавить комментарий | Изменить

Запрягайте, хлопцi, коней…

Голосуй (5 Голосов)

Розпрягайте, хлопці, коней,

Всипте в ясла ячменю…

Що не п’ється з Оболоні –

Може прийдеться коню…

З емульгаторів півжменьки

Сум з’явився у очах…

Забродили козаченьки

На скупих ерзац-харчах…

З Оболонського престижу

Оганьбилось півсела…

Лийте коням воду свіжу,

Напивайтесь з джерела…

Підвели нас отамани,

Ще й поетів ціла гать…

Та ми ж, браття, не цигани,

Щоб довіку спочивать!

Запрягайте коней справних,

Щоб лінивих не чекать…

Ми поїдемо для спраглих

Ще криниченьки копать.

02.06.11

Рубрика: Без рубрики | Метки: конi, Оболонь | Добавить комментарий | Изменить

О былом

Голосуй (4 Голосов)

День был с дождём, сиренью пахло свежею…

Гордец не знал, что рок за всё расплатится:

В твоих глазах я робким стал невежею

За то, что душу себе рвал, коль рвать – так платьице…

Когда любовь приходит настоящая,

Когда пожар души лавиной катится,

Любовь столь жаркая звезда парящая,

Но потушить её – слёз не растратиться…

Девичьи слёзы часто лгут не ведая,

С любовью первою легко прощаются,

От настоящих чувств за сказкой следуя

Из океана грёз не возвращаются…

Сегодня дождь напомнил мне слезливую,

Бульвар Перова твои слёзы не забыл…

Тебе желал, чтоб стала ты счастливою,

И так хотел, чтобы и я счастливым был…

Слезой коньячной заливаю нервы я,

Взгляд с фотографии твоей как наяву…

Ты навсегда осталась в сердце первою –

Найду, при встрече платьице порву…

Надежда в жизни есть первоосновою,

Но мы с тобой так и не стали парою…

Я сочиняю эту песню новую

Чужой Надежде со своей гитарою…

Рубрика: Без рубрики | Метки: любовь, Надежда | Добавить комментарий | Изменить

Розлучення

Голосуй (1 Голос)

Уходить Муза із душі з протестом бурним,

Бо не бажає, бач, чекати-бідувати…

Зі мною треба Мрію будувати,

А їй кортить замріятись, хоч з дурнем…

Вона прискіплива, примхлива, невблаганна,

В ній божества живого світла сила…

Та повсякчас із плачем голосила,

Яка у жінки доленька погана…

Про ніжність, пестощі та розкіш Муза мріє,

А я примушую вмиватися з криниці…

Їй незбагненна міць твердої криці,

Яка виблискує, але її не гріє…

Мій шлях вперед, назустріч маскараду,

Крізь епідемії, нашестя, пандемію…

Бо роблю те, що треба, те, що вмію,

Здолаю все – переживу і зраду…

Уходить Муза із душі з протестом бурним,

Бо не бажає, бач, зі мною бідувати…

Душа голодна, нічим годувати –

Та краще бути вільним, аніж дурнеем

03.02.10

Рубрика: Без рубрики | Метки: маскарад, Муза | Добавить комментарий | Изменить

Подаруй менi, царiвно…

Голосуй (2 Голосов)

То пухнастий сніг літає,

То дощі рясні –

Так нас Березень вітає

Грою на-вес-ні.

Я знайду тебе, все рівно,

Слідом по сніжку –

Подаруй мені, царівно,

Свою пос-міш-ку!

Віднайду тебе, бо знаю,

Де любов знайти:

Як голубки спів лунає –

Будеш по-ряд ти.

Подих твій – кохання трунок,

На своїх вустах,

Принесе мені в дарунок

Біло-кри-лий птах.

Ту голубку я зігрію,

В небо поверну,

Поцілунком свою мрію

Ніжно о-гор-ну.

Свою посмішку, царівно,

Гримом не муруй –

Подаруй мені чарівну,

Прошу, по-да-руй!

Якщо падають сніжинки –

Так бажає Бог!

Зустрічати Свято Жінки

Бажано уд-вох.

Я знайду тебе, все рівно,

Слідом по сніжку –

Подаруй мені, царівно,

Свою пос-міш-ку!

04.03.09

Рубрика: Без рубрики | Метки: весна, кохання | Добавить комментарий | Изменить

Моя весна

Голосуй (2 Голосов)

Бешкетник вітер нагадав мені,

Стару чуприну розкидавши пиром,

Що йде Весна – вклоняюся Весні,

Як прадіди вклонялись усім миром.

Землі вклонюся, снігу на полях,

Якого вдосталь мав на Сахаліні,

Вклонюся долі, що звела мій шлях

Із долею та шляхом України.

Пригадую, як весняний потік,

Швидким струмком забрав дитинства стрічку,

Мій білий светрик підхопив і втік,

З дитинством разом вкинувши у річку.

То була Найба, був Онон, Дніпро,

Що Україну уздовж перетинає,

У Океанів двох питався про

Свого светрика… З водою й час минає,

Роки минають, весни рік у рік

Подовжують політ наш на крилі…

Знову Весна і знову чути крик

Народження нового на землі.

Весняний спів збентежив увесь ліс,

Веселий гомін птиці у дворі,

Колодязь-журавель, задерши ніс,

Співає скрипалем о цій порі.

Старого дуба пагінці стрункі,

Як парубки, яка в них дужа сила!

Стара березонька рясні бруньки

Сережками сором’язливо вкрила.

Свою Весну, милішу з усіх див,

Я маю на світанку зустрічати,

Під рученьки, за звичаєм дідів,

Царівну вести в дім і величати.

Поставити у вазу на столі,

Вплести у оберіг духмяних трав,

Намалювати посмішку на склі,

Та скоштувати березневих страв,

Що приготує жінчина Весна,

З веселкою у лагідних очах.

О, скільки подарує нам вона

Простого щастя у простих речах!

Все ж я чекаю та шукаю слід,

Хоча в житті такого не буває,

Та в пам’яті, коли зірветься лід,

Крижинкою мій светрик пропливає.

05.03.2008

Рубрика: Без рубрики | Метки: весна, Україна | Добавить комментарий | Изменить

Гонористой

Голосуй (2 Голосов)

(не на 8-Марта)

Визг и грохот, пыль в глаза до слез,

Градом пот, в разнос душа и тело…

Ты дрезина, а не паровоз,

Сколько бы и чем не тарахтела…

Бремя жизни и поклажи воз

Без мотора, бака и бензина –

Не потянешь, ты не паровоз,

На мужицкой тяге ты – дрезина…

Чтобы всем не сьехать под откос –

Пару палок, да угля корзину…

И тогда потянет паровоз

И себя, и ношу, и дрезину…

Только в праздник все в тебе меняется,

Пышный взгляд, да пышный стол битком,

А, как только денежки кончаются –

Ты дрезина, да еще с гудком.

05.04.2005  

Рубрика: Без рубрики | Метки: дрезина, душа и тело | Добавить комментарий | Изменить

Про таке…

Голосуй (2 Голосов)

Не звинувачуй у жорсткості автора,

Помисли й справи його благородні:

Куля, спрямована пострілом в завтра,

Здатна змінити життя вже сьогодні…

Ранок, качки шурхотять в очереті…

Дійство поет заримує у книжку:

Справний мисливець – вражає на злеті,

Лірик – чатує на здобич у ліжку…

Двоє закинули вудки у плавні,

Підсумки ловлі рахують уранці:

Тягне рибалка – все коропи славні,

Лірик – хіба що, аналіз у склянці…

Серце поета весною заграло,

Співом спроваджує зимоньку сиву:

Фізик – готує до оранки рало,

Лірик – вже пестить своє до посіву…

Вічно в полеміці лірики й фізики,

Все ж, хай погодяться беззаперечно:

Справа тоді виправдовує ризики,

Там, де корисно, доцільно, доречно!

05.05.11

Рубрика: Без рубрики | Метки: автор, куля, поет | Добавить комментарий | Изменить

Добра штука, дiдова наука

Голосуй (2 Голосов)

Дід, до знахарки рудої,

Липне, як до дівки…

– Як підвищити надої

Й зменшити годівки?

За биком – корови смирні.

Було кому дерти…!

Самостійні ж – непокірні

Й вимагають жерти!

Баба гримнула по ступі

Й загуло у хаті…

Враз з’явилися укупі

Радники рогаті.

Стратегічна перевага

У чортів родини,

В тім, що до корів повага,

Як і до людини!

– Треба їх закодувати!

Твердять єзуїти.

Щонайменше годувати,

Частіше доїти!

Не було ікони в хаті!?

Дід перехрестився…

Й позникали біснуваті,

Тільки дим пустився!

З переляку, ледь оклигав,

Й зрозумів старенький

– Сам собі біду накликав,

В бісової неньки!

У Задрипанцях було то,

Повчальна наука:

Бо Держава – не болото!

Відьма – не порука!

Рубрика: Без рубрики | Метки: знахарка, ненька | Добавить комментарий | Изменить

Там, за стеклом

Голосуй (2 Голосов)

Стрелки застыли «На ка-ра-ул!» перед вечностью…

Замерло сердце на миг командирских часов…

Время и Верность не спорят с немой бесконечностью,

Их никогда не поставить на чаши весов…

Молча и скорбно продлилась Минута молчания…

Вздрогнуло небо, приняв погребальный салют…

Дружба мужская не меркнет и после прощания,

Память жива и тогда, когда писем не шлют…

Новое время всё также минутами меряем,

Лучшего Друга не будет, и пусть не сулят…

Стрелки не лгут и, как другу по-прежнему верю им –

Там, за стеклом отражается дружеский взгляд.

07.11.11

Рубрика: Без рубрики | Метки: верность, минута молчания | Добавить комментарий | Изменить

Рецидив

Голосуй (2 Голосов)

Вісімнадцять років, прикриваючи лик машкарою,

Безсоромно, нахабно народ мій за носа водив,

Називаючи цей бандитизм політичною грою,

Не Мойсей, божевілля безкарного гріх – рецидив…

Татуйовані скрізь, бань немає, хіба-що, на лобі,

За хрестами церков – табори, табори, табори…

Зі звіриним оскалом, та жовчу в звіриній утробі,

Розчепіривши пащі, на людство ідуть упирі…

Загартовані болем, все продиху люди шукали,

Не корилися долі, та лихо спіткало однак…

Світ хворів, мутував – так з’явилися люди-шакали,

Люди-звірі, з обмеженням мислі та людських ознак…

Скільки їх вже було, під красивими гаслами, злучок…

Нам би зрізати стрижень, щоб більше цей гріх не вродив,

Захистити жінок від омани гримованих сучок –

Зупинити, нарешті, у мозку пухлин рецидив!

08.01.10

Рубрика: Без рубрики | Метки: машкара, рецидив | Добавить комментарий | Изменить

Застереження

Голосуй (2 Голосов)

                          «Не так тії вороженьки,

                           Як добрії люди…»

 

Де ще у світі країна одвічного значення,

Міра життя для людини не Богом вкорочена…?

Я, – ще живий, тож засвідчую це звинувачення

Всім, хто забув, де його Батьківщина та вотчина!

 

Час сьогодення вражає страшною зневірою…

Гірше ворожого сказу бездушшя стіна!

Час відповісти за скоєне повною мірою,

Якщо хоч хтось уявляє всю міру сповна!

 

Плаче перо над рядками ганебної повісті…

Плаче душа, тільки сліз моїх не дочекаються! –

Поки живий, я є свідком безчинства без совісті,

Де безрозсудні і в смертному часі не каються…

 

Наші Святі розуміли нас рідною мовою,

Давні волхви зберегли наших пращурів Речення…

Грішним здається пора землетрусів раптовою

Вірним синам зрозумілі Богів застереження.

 

Інше письмо та народу чужинського бачення

Вітер нещадно розвіє та сонечко витравить…

До запитань надважких я знаходжу тлумачення,

Тільки безглуздю ніяк не знаходиться відповідь!

08.02.10

Рубрика: Без рубрики | Метки: Батькiвщина, волхви, сонечко | Добавить комментарий | Изменить

Скупая правда

Голосуй (2 Голосов)

Как трудно на трясине утвердиться,

Мечты осуществить, хотя бы треть…

Легко слепым в отстойнике родиться –

Тяжелый труд достойно умереть…

 

Порой срываюсь, нервы в хлам, хоть тресни,

От безысходности и в тягостной тоске,

Я, напиваясь, сочиняю песни

На матерном российском языке…

 

В сравнении с прекрасным – не поэзия,

Но и читать должны не дураки,

Ведь, писано пером – острее лезвия,

Когда заточен каждый зуб строки…

 

Немало мой народ под игом выплакал!

Тем языком и ставлю здесь акцент:

На сорную траву я косу выклепал,

А на животных – заточил ланцет…

 

Мой зонд словесный незачем заглатывать,

Душа устроена не так уж и хитро…

Я не проктолог через зад заглядывать,

Когда по роже видно всё нутро…

 

И по делам бессовестным, бесчестным,

И по словам, с поступками вразрез –

Слагаю отвратительные песни

Про диарею их и энурез…

 

Вот, дескать, всё это не любо и негоже,

Ведь дуракам всё вынь, да и положь…

А ты народ спроси, что им дороже: –

Скупая правда или бархатная ложь?

ОТОЖ!

08.07.10

Рубрика: Без рубрики | Метки: песни, поэзия, трясина | Добавить комментарий | Изменить
Биографии исторических знаменитостей и наших влиятельных современников

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Ответьте на вопрос: * Лимит времени истёк. Пожалуйста, перезагрузите CAPTCHA.